Нещодавно у Львові відбувся шостий MEDcongress. Цього разу захід був присвячений темі онкології, її впливу, контролю та профілактиці. Подія об’єднала медичних фахівців, управлінців, представників влади, громадського сектору, бізнесу та духовенства.
В рамках конгресу команда громадської спілки «Академія харчування пацієнтів» ініціювала панельну дискусію «Організація харчування пацієнтів в Україні», яка, зокрема, передбачала і розгляд харчування онкологічного пацієнта в українській лікарні.
Впродовж конструктивної розмови, яку модерувала журналістка Наталія Мосейчук, експерти обмінялися баченням основних проблем сфери харчування пацієнтів і методами їх вирішення, зокрема йшлося про:
· Оновлення Наказу № 931 МОЗ, який регулює організацію харчування пацієнтів у лікарнях.
· Практичний контроль виконання оновленого документа-регулятора.
· Потребу у принципових змінах підходу до фінансування харчування хворих у стаціонарі.
· Освіту та виховання українців щодо системного правильного харчування: в сім’ї, школі, суспільстві — як запоруку здоров’я та методу профілактики хвороб.
· Важливість університетської підготовки понад 2000 фахівців з нутриціології, яка задовольнятиме наші потреби та відповідатиме стандартам ЄС. Перенавчання досвідченого профільного персоналу.
· Недоїдання як серйозну проблему напряму харчування пацієнтів та заходи щодо її подолання.
· Потребу у регулярних дослідженнях думки українців про харчування в лікарнях для моніторингу динаміки сфери та подальшої роботи для її розвитку.
· Необхідність політичної волі щодо системних змін задля якісного покращення харчування у ЗОЗ — за зразком реформи шкільного харчування.
Експертка з організації харчування в медичних закладах Тетяна Коваль акцентувала на проблематиці Наказу № 931 МОЗ та необхідності реформи харчування в лікарнях як основному кроці для якісних змін у цьому напрямі охорони здоров’я.
«Потрібно оновити чинний Наказ № 931, який зараз регулює харчування пацієнтів, впровадити контроль за виконанням оновленого документа, розробити економічну модель, яка дозволить лікарням виділяти ту суму грошей, яка необхідна для виконання цього наказу і розробленого у ньому примірного меню», — резюмувала Тетяна Коваль.
Думку засновниці ГС «Академія харчування пацієнтів» поділяє президент Асоціації дієтологів України Олег Швець, який був автором Наказу № 931 у 2013 році — як проміжного документа, що втратив актуальність і не відповідає засадам сучасної дієтології.
«Ми хочемо норми, які були в 2013 році, спростити, порядок теж зробити простішим, дати більше автономії закладам охорони здоров’я. І найголовніше — це теж проміжний етап, адже ми сподіваємося, що будемо мати окремий пакет в програмі державних гарантій НЗСУ. Під нього треба зробити стандарт медичної допомоги з алгоритмом: як потрібно організувати харчування. За приклад можемо взяти британську модель, яку використовують в Національній системі здоров’я», — додав пан Швець під час дискусії.
Багато уваги у розмові про харчування пацієнтів її учасники присвятили гострій проблемі недоїдання або мальнутриції серед українських пацієнтів. На думку експертів, мальнутриція ніколи не вважалася пріоритетною у національній системі охорони здоров’я.
«Від недостатності харчування помирає кожна п’ята хвора на рак людина, тобто до 20% онкологічних пацієнтів остаточно виснажує не пухлина, а неправильне харчування, тому це є відповіддю, наскільки проблема харчування важлива», — зазначила лікарка-дієтологиня Львівського онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центра Ольга Гордієвич.
Потребу в знаннях про небезпеку недоїдання та спеціальний скринінг щодо його виявлення підтвердили й інші учасники дискусії — експерт із громадського здоров’я Отто Стойка та Вікторія Сергієнко — лікарка-ендокринологиня та професорка кафедри ендокринології ЛНМУ. Вони переконані, що просвіта населення на цю актуальну тему мала б починатися на рівні взаємодії «сімейний лікар-пацієнт», однак відсутня через брак знань власне лікарів.
Надзвичайно важливо, що професійна спільнота, дотична до ніші харчування пацієнтів, усвідомлює та визнає проблеми сфери, відверто обмінюється думками та готова до спільної роботи у їх подоланні. Адже вплинути на осіб, які ухвалюють рішення нагорі, на політичну волю щодо реформи, — такої ж складної, як реформа шкільного харчування, можна швидше та ефективніше, коли громадські активісти, лікарі, науковці та бізнес діють разом.
