Чому, незалежно від діагнозу, пацієнту в Україні призначають дієту? І частенько за Певзнером. Достовірну відповідь отримати можна радше від сучасного спеціаліста, тому ми запитали лікарку, клінічну терапевтку-дієтологиню та health-коуча Олесю Добрянську. Вона ж пояснила, чи існує реальна необхідність у дієтах і обмеженнях під час захворювань у наші дні.
«Дуже часто пацієнти приносять від колег суворі рекомендації щодо харчування. Подагра, діабет 2-го типу, виразка, гастрит, навіть інсулінорезистентність. Загалом, яким би не був діагноз, з високою ймовірністю вам заборонять все, як це було 100 років тому, коли дієта призначалася за назвою хвороби.
Чому так?
По-перше, лікар — не нутриціолог. Добре, якщо ще дієтолог не радянської витримки. Але розбиратися з кожним пацієнтом, навчати їх навичкам збалансованого харчування та адаптувати до реалій життя — це не його робота.
По-друге, у вузького спеціаліста немає на це пояснення часу. Заглиблюватися в питання харчування та нутриціології — це час і гроші. Навчити людину можна тільки на практиці — щодня заглядаючи в її тарілку і роз’яснюючи: що, навіщо, чому.
По-третє, часто самі пацієнти неправильно інтерпретують слова колег. Знову ж таки, через незнання і нерозуміння. Пацієнт каже: «Мені лікар заборонив м’ясо». Починаємо розбиратися, а там не м’ясо, а м’ясні напівфабрикати, і не заборонив, а рекомендував обмежити.
Одразу про дієтстоли за Певзнером, які досі, на жаль, призначають пацієнтам. Рекомендації Певзнера нині не витримують жодної критики. Завдяки прогресу ми набагато більше знаємо про механізми розвитку хвороб, ніж сто років тому, маємо лікарські засоби, й нині фокус спрямований на самопочуття людини. У той час (20-і роки минулого сторіччя), коли Мануїл Певзнер розробив свої столи:
- Лікарі не знали, що виразкову хворобу викликає бактерія Helicobacter pylori, і пропонували обмежувати гостре та пряне, хоча зараз уже відомо, що гостре не впливає на прогноз захворювання. Наприклад, в американських рекомендаціях щодо лікування виразкової хвороби шлунка буде описано лише відмову від алкоголю.
- За гострого панкреатиту призначали «холод, голод та спокій», нині — лікування і збалансований раціон. А от за хронічного панкреатиту «стіл Nº5» рекомендувати безглуздо, адже потрібна пожиттєва адекватна замісна ферментна терапія і звичайне здорове харчування.
- За діабету призначали «стіл Nº9», що іноді відбувається й досі. Він розроблявся на основі помилкової теорії, що поява діабету провокується надлишком цукру, але сьогодні ми знаємо, що це взагалі не так. Окрім цього, в дієтичних столах рекомендується обмежити бобові, виключаються жирні сорти риби, натомість варена ковбаса та сосиски були у рекомендаціях.
Все це суперечить сучасним підходам до лікувального харчування. Як і виразкова хвороба, більшість захворювань не вимагають жорстких обмежувальних дієт, але потребує лікування. За часів Певзнера багатьох ліків не існувало, тому він і створив дієти — щоб зменшити навантаження їжею на хворий орган. У 2023-му ж році за гастриту, жовчнокамʼяної хвороби, органічних захворювань кишківника призначається звичайний збалансований раціон, а не «номерні столи». Отже, нині призначення дієт за Певзнером відверто шкодять, адже безпідставні обмеження можуть призвести до дефіцитів харчових речовин, прогресування основного захворювання (в разі відмови від лікування), а також — до розладів харчової поведінки. Майже за всіх захворювань основою варто брати стандартний збалансований раціон: щонайбільше овочів, фруктів, ягід, цільнозернових злакових, заміну насичених жирів нерафінованими поліненасиченими, червоне мʼясо — рибою та рослинними білками (бобовими та горіхами), і максимальне обмеження продуктів глибокої переробки.
Чи є якісь дієти, що працюють?
Безперечно. За високого рівня сечової кислоти обмежують деякі продукти з високим вмістом пуринів, але навіть ці рекомендації зараз переглядають. Дієта також працює за хвороби Вільсона, хронічній нирковій недостатності, реальній глютеновій ентеропатії, сечокамʼяній хворобі чи за стрімкої втрати ваги (сюди ж — порушення всмоктування поживних речовин — мальнутриція, мальдигестія), а також — за доведених харчових алергій. Під час певних станів у відділеннях ПІТ (сепсис, важкі форми інфекційних захворювань) необхідна достатня калорійність із високодоступним білком. Якщо пацієнт може їсти — чудово, ні — тоді ентеральне (суміші) чи парентеральне (у вену) харчування. У пацієнтів, які мають деякі хвороби ШКТ (ГЕРХ, хвороба Крона чи СПК) потрібно виявляти тригерні продукти через ведення харчового щоденника з відслідковуванням індивідуальних реакцій (в ремісії після симптоматичної терапії). Під час СПК хороші результати показує Low-FODMAP дієта. За цих і ще деяких менш поширених захворюваннях (неврологічні тощо) дієти засвідчують свою ефективність. Поза цими захворюваннями вони найімовірніше не потрібні.»
