Розмова із Софією Портухай
Магістр Клінічної Психології та Психодіагностики
Магістр Психології Здоров’я
Спеціаліст-експерт центру психологічної допомоги при РХП «B-Center»
Членкиня дивізіону «Психологія харчової поведінки» Національної психологічної асоціації України
Членкиня Національної асоціації лікарів та психологів РХП
Членкиня дивізіону психології здоров’я Британської психологічної спілки
Харчуватися правильно для фізіологічного та ментального здоров’я — відповідальність кожної свідомої людини.
Зараз для українців це особливо складне завдання, адже повномасштабна війна не сприяє ані нормальному апетиту, ані психологічній рівновазі, ані доступу до повноцінного збалансованого харчування. Як долати ці перешкоди, допомагати собі та іншим, ще й розвивати медичну харчову інфраструктуру для підтримки пацієнтів, медиків і відвідувачів українських лікарень, розпитали у психолога з нашим і британським досвідом.
Психологічний стан і харчування – наскільки вони пов’язані для сучасної людини та українців зараз, зокрема?
Як спеціаліст із психології харчової поведінки я впевнена, що психологічний стан і наші емоції тісно пов’язані з їжею та харчуванням. Ба більше — взаємопов’язані, адже психологічний стан, емоції й решта подібних чинників впливають на сприйняття нами їжі, а їжа може викликати різні емоційні реакції. Цю тему широко досліджували, зокрема і з використанням функціональної МРТ, завдяки якій була помічена нейронна активність в ділянках мозку, що відповідають за емоції у відповідь на їжу в різних її сенсорних стимулах (йдеться про вигляд, запах, смак і консистенцію). Ви, напевно, й самі помічали, як їжа може спричинювати радість, комфорт, захоплення, відразу, задоволення, спокій чи багато інших реакцій. Й навпаки — перебування в певному емоційному стані може впливати на наш апетит, задоволеність їжею та її вибір.
Тут доречно буде згадати Міннесотський голодний експеримент, який проводили в 1944-1945 роках у США. Це дуже важливе дослідження, що показало, як голод впливає на психологічне, соціальне, фізичне й поведінкове благополуччя. Щодо психологічного, то були виявлені пов’язані з голодом низька мотивація, підвищена агресивність і дратівливість, сповільнення когнітивних функцій, апатія, втома та інше. Йшлося ж не про тотальний голод, а про умови контрольованого середовища зі зменшенням калоражу, як зараз пропонують популярні дієти.
Дуже важко узагальнити досвід сучасного українця в контексті їжі. Протягом двох останніх років поставало стільки різних контекстів. Для деяких людей їжа — це про паливо і виживання; дехто почав більше готувати традиційні страви сім’ї та свого регіону для якогось духовного, в широкому сенсі цього слова, значення; хтось закуповував багато їжі на «чорний день»; на когось сильно вплинули такі події як закриття і згодом відкриття McDonald’s; коли я передавала цукерки військовим — це було для них святом. Ми готуємо їжу, даруємо їжу, приймаємо її – і такі дії, пов’язані з їжею, впливають на наш психологічний стан. Багато українців, які звертаються до мене, протягом останніх років помітили зміни в харчовій поведінці, зміни ваги тощо. І це нормально — в ситуації, яку ми всі зараз поділяємо, не варто картатися.
Наскільки істотним є вплив їжі на емоційний комфорт пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні в медичних закладах? Які можливі ризики та виклики для ментального балансу пацієнтів, пов’язані з харчуванням у лікарнях?
І емоційний комфорт, і харчування впливають на якість і швидкість відновлення пацієнта в лікарні. Є багато досліджень, які це підтверджують. Одне з них, проведене з пацієнтами інтенсивної терапії, описало, що їжа та напої для пацієнтів є фундаментальними для психологічного благополуччя і фізичного відновлення, тому що давали пацієнтам віру в повернення до «нормальності» та одужання. Існують наукові дані, що недоїдання в стаціонарі впливає на зниження імунної системи, сповільнення загоєння ран, втрату м’язової тканини, збільшення часу перебування в лікарні, збільшення грошових витрат на лікування і на смертність. Вважаю, було б дуже цікаво провести наші власні українські дослідження щодо впливу задоволеності їжею на емоційний стан і відновлення пацієнта в лікарні.
Якщо говорити дуже просто: коли їжа не подобається — людина не їсть або їсть менше; якщо людина не споживає достатньо їжі, це негативно впливає на її відновлення. Напередодні цієї розмови я зібрала інформацію в соціальних мережах про досвід харчування українців у лікарнях (нижче наводжу статистику голосів зі своєї невеликої вибірки пацієнтів стаціонару). І мене заспокоює факт, що чимало пацієнтів мають можливість отримувати не лише лікарняну їжу, адже це означає доступ до більшого об’єму нутрієнтів. Взагалі, в Україні є культура забезпечувати їжею своїх близьких у лікарні. Однак, паралельно є й досвід пацієнтів, які не мають альтернативи лікарняному харчуванню. Який він — запитання риторичне. Результати мініопитування щодо задоволеності їжею в лікарні також наводжу нижче:
Причини незадоволеності лікарняним харчуванням та її наслідки з досвіду учасників опитування:
- Їжа не смакує. Зловживання смаколиками від рідних. Переїдання як наслідок відсутності збалансованого харчування.
- Відсутність вибору їжі. Якщо запропонований варіант не підходить, пацієнт залишається голодним.
- Загальна гнітюча атмосфера та їжа, зокрема. Дуже гострий вплив їжі на настрій.
- Посуд радянського зразка та в незадовільному стані.
- Недостатня кількість їжі.
- Неспроможність їсти запропоновані страви.
Що та як має змінитися у буфетах і їдальнях лікарень, аби це мало позитивний вплив на психоемоційний стан пацієнтів?
Насамперед, у стаціонарі має бути можливість консультації дієтолога — для особливих харчових потреб пацієнтів. Право пацієнта на «захищений час» для приймання їжі, коли надається можливість спокійно поїсти — також дуже важливе для реалізації. Окремої уваги потребує категорія пацієнтів із ризиком недоїдання.
Зміни ж у меню закладів громадського харчування в медичному закладі передбачають різноманіття, збалансованість, наявність овочів і фруктів, вибір опцій для пацієнтів з особливими дієтологічними чи релігійними потребами (наприклад, вегетаріанські, веганські, безглютенові, безлактозні пропозиції тощо), «їжу для радості» (всілякі смаколики) — апетитну та смачну їжу. Адже вигляд, текстура, температура та колір харчування істотно впливають на емоційний стан людини.
Поставивши це ж запитання аудиторії в соціальних мережах, отримала такі пропозиції:
- Покращити якість і різноманіття їжі, додати всі групи продуктів, урізноманітнити стравами різних кухонь світу.
- Прибрати молочні каші.
- Підписати контракти із закладами харчування.
- Змінити все (як Клопотенко в школі).
- Додати морську рибу.
- Додати спецій і вибору овочів.
Які стратегії можна використовувати для ідентифікації та врахування дієтичних потреб і обмежень пацієнтів, які мають психологічні проблеми (йдеться про пацієнтів непсихіатричних медичних закладів)?
Базове знання особливостей тієї чи іншої психологічної проблеми – обов’язкове у цьому питанні. Коли проблема специфічна, як РХП, потрібна рекомендація психолога чи психіатра, який здійснює оцінку, й може надати рекомендації (наприклад, попередити, що пацієнт може ховати їжу й не вживати її). Якщо ж йдеться про випадки депресивного характеру, то важливо розуміти, що, залежно від складності, людині може бракувати енергії на споживання їжі: складно впоратися зі стравою, яка потребує багато жування. Індивідуальна оцінка можливостей пацієнтів — дуже важлива. У Британії, до прикладу, в стаціонарі є таке поняття як «Червона таця» (Red Tray). Так позначають пацієнтів, які потребують більше допомоги чи уваги під час вживанні їжі. Виникла ця потреба через дуже високі показники недоїдання серед пацієнтів (близько 40% дорослих), що негативно впливало на подальше одужання. А виявилось, що деяким пацієнтам було складно їсти без допомоги, чи вони потребували більше часу на споживання страви, а її в них забирали тоді ж, коли і в інших пацієнтів. Тож тепер всіх хворих стаціонару в Британії необхідно оцінювати за цим критерієм. Йдеться, переважно, про дітей, підлітків, людей із психічними чи психологічними проблемами, літніх пацієнтів, на карточці яких (чи в комп’ютерній системі), за потреби, великими літерами пишуть «Червона таця». Не знаю, чи в Україні є щось схоже, але це ефективна практика.
За кордоном існують програми, спрямовані на поліпшення харчування в закладах охорони здоров’я. Що вам відомо про такі ініціативи, та чи могли б ви порівняти іноземний і український досвіди в цьому контексті?
Чимало прикладів таких програм не наведу. Однак відразу спадає на думку ініціатива в Італії «Техніка обробки їжі Ніко Роміто» (Claudia Piciocchi M.D et.al 2022). В межах цього проєкту італійці відштовхувались від тих інгредієнтів, які вже затверджені системою охорони здоров’я Італії для харчування пацієнтів стаціонару, й запропонували інші варіанти приготування їжі — щоб було смачніше й корисніше (баланс мікро- та макронутрієнтів, зменшення втрати антиоксидантів під час термічної обробки). Таким чином вони розробили протокол щодо приготування продуктів / інгредієнтів, які найгармонійніше поєднуються за кольором і текстурою. Паралельно команда програми провела дослідження результатів до та після впровадження такої ініціативи й побачила, що відсоток відходів їжі в лікарнях зменшився, а задоволеність їжею серед пацієнтів зросла (увага: від 75% до 95%!). Тобто, маємо ще багато роботи в цьому напрямку, й тому факт існування громадських організацій, які працюють над покращенням харчування пацієнтів додає оптимізму.
Повертаючись до британських лікарень, то я не впевнена щодо існування програм із поліпшення харчування, але, окрім історії про «Червону тацю», хотіла б розповісти й про деякі інші. В державній лікарні, де я працюю, на відміну від лікарень в Україні, немає постійного тижневого чи двотижневого меню. Натомість, діє одне постійне мультиопційне меню, з якого пацієнти обирають бажані варіанти. Оскільки Лондон — це багатокультурне місто, пропонується два різні меню — «звичайне» і зі спеціальними релігійними особливостями (з кошерною, халяльною їжею тощо). Харчування є 5-разовим — і для дітей, і для дорослих: три основні страви та два перекуси плюс кава чи чай. Допоміжний персонал кожного відділення щодня збирає замовлення та передає на головну кухню. Якщо пацієнт має дуже специфічні дієтичні обмеження, всі вказівки щодо його раціону дає безпосередньо дієтолог, а загалом замовлення містять спеціальні позначки, на зразок: вегетаріанське, веганське, без глютена, енергетичне (для тих, кому потрібно відновити вагу), здоровіше (для діабетиків, наприклад) і для легкого жування. Серед страв меню є куряче каррі, чилі кон карне, паста з мітболами тощо. Також пацієнт може обрати суп, холодний або теплий десерт після кожного обіду та вечері, сік до страви. У педіатричних відділеннях пацієнтів годують за схожими алгоритмами, але в меню також є піца, курячі та рибні нагетси, бургери та більше фруктів. Головна мета — зробити все, щоб пацієнти стаціонару їли, а не змусити їх змінювати власні харчові звички протягом обмеженого періоду часу. Адже недоїдання в лікарні, як я уже зазначала, спричинює багато ризиків для одужання пацієнтів.
І про медиків — їхні стреси та тривожність, які провокуються серйозним робочим навантаженням і часто призводять до проблем із харчуванням. Як ви оцінюєте масштаб цього явища? Що могли б порекомендувати для допомоги саме медперсоналу?
Це справді дуже актуальне запитання. Наші медики надзвичайно багато працюють, паралельно навчаються, до того ж перебувають під постійним стресом. З таким графіком дійсно дуже складно дотримуватися регулярного та збалансованого харчування. Пропоную результати тематичного мініопитування серед знайомих медиків. Вибірка, щоправда, маленька, тому рекомендую сприймати це як пізнавальну інформацію, а не доказовий факт.
Як бачимо, поєднувати збалансоване харчування та роботу — непросто. Зважаючи на навантаження медиків, якість їхнього сну та харчування є дуже важливими для забезпечення стійкості організму та психіки. Тому заклад харчування з якісним і збалансованим меню на території лікарні в поєднанні із «захищеним часом» на сніданок / обід / вечерю (відповідно до зміни) може бути запобіжником і порятунком наших лікарів й іншого персоналу медичних закладів. Час, коли працівник лікарні може поїсти без відволікання на робочі справи, якщо немає екстреної ситуації, — безцінний і може мати позитивний вплив на усю систему охорони здоров’я країни.
Якщо ж можливості якісно та доступно поїсти в лікарні чи поруч з нею немає, рекомендую готувати страви заздалегідь — на декілька днів чи на тиждень. Робити заготовки їжі, заморожувати їх, брати із собою в лікарню, їсти регулярно щодня. Це допоможе хоча б зі стрибками цукру в крові та всіма неприємними, пов’язаними із цим, симптомами. Звісно, впровадити таку велику зміну в інтенсивній рутині — складно. Тож варто дати собі час, почати з маленького кроку, не очікувати негайного успіху.
А ще можна розпочати з пошуку лайфхаків, як дбають про власне якісне харчування інші, які страви найкраще пасують під заготовки, до прикладу. Далі — обрати собі день чи дні, коли є можливість виділити декілька годин саме під приготування заготовок, і пробувати! Якщо не виходить, можна звернутися до нутриціолога чи дієтолога, який дасть конкретні поради, як допомогти собі зі збалансованим харчуванням; або до психолога — якщо все зрозуміло, однак щось йде не так. Поступово все запрацює, головне — пам’ятати, для чого вам це потрібно.
Перелік досліджень, про які згадується у розмові:
- Assessing food-evoked emotions using functional magnetic resonance imaging: A systematic review. Lige Luo, Pengfei Han (2023)
- Hospital Malnutrition: Prevalence, Identification and Impact on Patients and the Healthcare System. Lisa A. Barker, Belinda S. Gout and Timothy C. Crowe (2011)
- Consumers’ emotions elicited by food: A systematic review of explicit and implicit methods. S. Lagast et al. (2017)
- What do we know about the sensory drivers of emotions in foods and beverages? S. Spinelli et. al. (2019)
- Reducing nutritional risk in hospital: The red tray. Bradley, Lindsey; Rees, Colin (2003)
- Hospital Food Experience Questionnaire (HFEQ): Reliable, valid and predicts food intake in adult patients. Vanessa Trinca, Maryam Iraniparast, Jill Morrison-Koechl, Lisa Duizer, Heather Keller (2021)
- Returning to normal: The role of eating in recovery from a critical illness. Ella Segaran (2013)
- Innovative cooking techniques in a hospital food service: Effects on the quality of hospital meals. Claudia Piciocchi M.D et.al (2022)
- Relationship Between Diet and Mental Health in Children and Adolescents: A Systematic Review. Adrienne O’Neil et.al. 2014
- Food for thought: the importance of nutritional well-being during COVID-19. L. Burke-Furey, F. McNicholas (2021)
- Factors affecting mental well-being among prolonged hospitalized patients in a tertiary care teaching hospital in Sri Lanka. Hettiarachchige Diluksha Prasad Jayawardana (2022)
- Role of Nutrition and Diet on Healthy Mental State. Roser Granero (2022)
