Продовжуємо досліджувати закони, що регулюють харчування пацієнтів. Минулого разу ми навели їхній перелік ось тут:
https://pna.org.ua/zakony-shcho-rehuliuiut-kharchuvannia-patsiientiv/, а цього разу розглянули розбіжності та проблеми, що виникають під час впровадження законодавства на практиці. Допомогла нам у цьому лікарка-дієтологиня Надія Мельничук.
«Нещодавно ми розглядали ті законодавчі акти, які є чинними на сьогодні. Як бачимо, їх запроваджували в різний час. Але вже останні накази суттєво відрізнялися, змінилися основні підходи до призначення лікувального харчування, чого в попередніх документах не було. Фактично, в одній лікувальній установі одночасно перебувають пацієнти, харчування яких регламентують різні накази. Якщо основним є визначення індексу маси тіла пацієнтів, то чи стосується це хворих на туберкульоз, інвалідів війни?
Окреме питання – забезпечення лікувальних установ продуктами харчування. Є чіткі переліки продуктів, які можна використовувати. Розширити цей асортимент дозволяється тільки з врахуванням затверджених таблиць взаємозаміни продуктів. У наказах норми харчування для різних груп пацієнтів наведені і у нетто, і у брутто. Дані щодо неїстівної частини продуктів харчування (перехід з брутто до нетто), на жаль, не уніфіковані, хоча установи закуповують продукти у брутто. Це важливо під час постачання різних видів риби, птиці, овочів. Відповідно, впливає й на вартість харчування.
Технологічні карти (картки-розкладки). Підбір продуктів для приготування окремих страв і правильна технологічна обробка дають можливість розробити оптимальне меню. Розробка карт, а на їх основі й меню – досить відповідальна робота, яка потребує багато часу і спеціальних знань, що і визначає особливості кваліфікації медичної сестри з лікувального харчування. Такі документи затверджуються адміністрацією, контролюються фінансовою службою лікувальної установи, адже це кошти бюджету.
Норми харчування для різних категорій хворих потребують оформлення різних меню-розкладок. Обов’язковими є меню-розкладки для дітей (крім того, різних вікових категорій), інвалідів війни. Не можна в одній меню-розкладці поєднати хворих гінекологічних відділень і породілей, адже норми харчування суттєво відрізняються. Тому щоденно медична сестра з лікувального харчування розраховує кілька меню-розкладок, залежно від категорій пацієнтів.
Важливе питання – ефективність лікувального харчування. Виконання норм останнього, енергетична цінність раціону та його хімічний склад – це ті елементи, які визначають, наскільки фактичне меню є правильним і відповідає чинному законодавству.
До речі, аналіз меню необхідно проводити щоквартально, а на практиці цього не роблять ані лікувальні установи, ані постачальники харчування. Ну й звісно, необхідно здійснювати і анкетування та бесіди з пацієнтами, а також – перевірки лікувальних відділень та контроль роботи харчоблока.»
